Донеччина здавна зарекомендувала себе як зона ризикованого землеробства. Кому-кому, а аграріям таки дістається від наших погодно-кліматичнихумов — то спека неймовірна, то дощ невчасно, то ще якийсь форсмажор. Як уберегтися від них, як зменшити ризик, засіваючи ниву, чи вирощуючи худобу? Виявляється, не дуже легко, але все ж таки можна. Треба лишень заздалегідь застрахувати посіви та інше майно від непередбачених обставин.
Нещодавно в нашій країні розпочав діяти проект розвитку агрострахування, який здійснюється Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) за фінансової підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку (CIDA). Питанням запровадження нової моделі сільськогосподарського страхування була присвячена конференція, влаштована Донецьким прес-клубом разом з представниками проекту та іншими зацікавленими особами.
У засіданні, зокрема, взяли участь професор, доктор сільгоспнаук, керівник проекту розвитку агрострахування в Україні Гарі Роше, начальник відділу фінансових планів, страхування, кредитування та боргових зобов'язань департаменту фінансів (Міністерство аграрної політики України) Олександр Поліщук, голова правління Донецької обласної сільськогосподарської дорадчої служби Тетяна Бривко, керівник проектів по сільськогосподарському страхуванню (страхова компанія «Ailianz») Іван Редько.

Мета — стабілізація

Учасники обговорення відзначали, що аграрне страхування дозволяє стабілізувати доходи сільськогосподарських підприємств, захистити інвестиції. За допомогою страхування виробник може компенсувати більшу частину витрат на вирощування сільгоспкультур і тварин або гарантувати дохід від виробництва сільськогосподарської продукції. Цей поділ (компенсація витрат і гарантування доходу) пов'язаний з практикою страхування і рішенням виробника при страхуванні. Страхування витрат дешевше від страхування майбутнього врожаю. Як правило, сторони обумовлюють рівень страхової врожайності культур і або вартість тварин, що дозволяє визначити суму максимальної виплати, яку страхувальник може одержати при загибелі або ушкодженні предмета страхування.
В Україні держава компенсує виробникам частину страхової премії, яку необхідно заплатити за договором страхування. Для одержання субсидії виробник повинен укласти договір страхування й подати пакет документів у районне управління агропромислового розвитку.
Законодавче (Законом України «Про державну підтримку сільського Господарства України») встановлено, що субсидування застосовується до договорів страхування комбінованого та індексного страхування культур. Перелік культур і ризиків визначений законодавче. Крім того, щороку Міністерство аграрної політики розробляє постанову, в якій встановлюються умови субсидованого аграрного страхування на відповідний рік. Страхування тварин в Україні не субсидується.

Покриття ризиків

Аграрне страхування — один З найефективніших способів управління ризиками. Воно дозволяє найкращим чином об'єднувати інтереси учасників ринку аграрного страхування та держави, першочергове завдання якої — забезпечення стабільного економічного зростання добробуту громадян та їхнього соціального захисту.
Покриття ризиків може сильно відрізнятися залежно від типу страхового продукту. Крім того, умови страхування та визначення ризиків по страхових продуктах різних компаній також можуть відрізнятися. Умови комбінованого (мультиризико-вого) і індексного страхування визначені в розділі 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». У цьому законодавчому документі встановлений перелік ризиків, в основному погодних, від яких повинні страхуватися культури за договорами субсидованого страхування.
Страхування озимих культур на осіннє-зимовий період, як правило, передбачає захист від більшості (або всіх) ризиків, які можуть зашкодити культурі або викликати її загибель. Водночас у договорах деяких компаній
визначення застрахованих ризиків можуть значною мірою різнитися, і, якщо ризикова подія, що настала, не відповідає цьому визначенню або якщо не вдалося зафіксувати відповідність цієї події визначенню ризику, наведеному в договорі, то страхувальник не зможе одержати виплату. Наприклад, вимерзання може визначатися як загибель культур при фіксуванні температури в точці вузла кущіння нижче мінус 17 градусів за Цельсієм. Таке формулювання застосовується в договорах страхування озимих пшениці, ячменя й рапсу, хоча їх стійкість до низьких температур суттєво відрізняється. Зазвичай пшениця витримує більш низькі температури, ніж ячмінь. Тому може статися так, що культура загинула, але регіональний підрозділ Гідрометцентру не підтвердить зниження температур нижче встановленої в договорі межі. У такому разі страхувальник може виплату не одержати.
У договорах страхування культур на весь період вирощування або на весняно-літній період зазвичай наводиться перелік ризиків, від яких застраховані культури. Це, в основному, погодні ризики, але в покриття також включається вогонь І загибель культур через протиправні дії третіх осіб (наприклад, підпал).
Якщо йдеться про страхування тварин, то договори, як правило, надають клієнтам можливість вибрати кілька груп ризиків або всі запропоновані. Програми страхування тварин переважно дозволяють застрахувати від загибелі або примусового вибою через інфекційні хвороби, нещасний випадок, вогонь (пожежу), природних несприятливих погодних умов і протиправних дій третіх осіб.
Слід зазначити, що по добровільному страхуванню культур (без субсидування) і по страхуванню тварин статистичних даних в Україні немає. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг не веде окремого обліку по аграрному страхуванню, а страховики не можуть надати консолідованих даних через відсутність • єдиного об'єднання страховиків в Україні. Багато дрібних і регіональних компаній взагалі не надають дані, хоча Ліга страхових організацій України намагається зібрати таку статистику.
В основному страхуються озимі культури (пшениця, ячмінь, рапс, критикане, жито) на зимовий період (приблизно 60% договорів і обсягу премій). Також популярним є мультиризикове страхування польових культур (пшениця, ячмінь, рапс; соя, кукурудза, соняшник, горох і ін.) на весняно-літній період. Городина і фруктові насадження в Україні практично не страхуються через відсутність попиту й спеціалізованих страхових продуктів. Теплиці теж практично не страхуються.
Велику рогату худобу і свиней страхують в основному при одержанні кредитів, щоб надати тварин у заставу. Страхування доходу (вартість приросту ваги й молока) при страхуванні тварин в Україні відсутнє.
Укладається багато договорів страхування культур від окремих і пойменованих ризиків (град, град-вогонь, град-вогонь-буря), але такі договори укладаються переважно при передачі культур у заставу з метою одержання кредиту. Дані по страхуванню, пов'язаному з кредитуванням, відсутні. Основною метою таких договорів страхування є виконання вимоги Закону України «Про заставу» (зайтавне майно повинно бути застраховане), але такі договори в основному носять формальний характериe надають якісного страхового захисту.

Вибір страхової компанії

За даними Міністерства аграрної політики по програмі субсидованого страхування в 2007 році працювали 66 компаній. Експерти відзначають значну частку формального страхування, коли договори страхування укладають для одержання субсидії, а потім субсидія ділиться між виробником і страховиком.
Найбільш активними компаніями по реальному субсидованому страхуванню є Оранта, ТАС, Провідна, АСКА, Спектр, Галактика, Кредо-Класик, Еталон, Вексель і ще близько 10 компаній. Ці компанії укладають більш як по 50 договорів на рік (не враховуючи несубсидованого добровільного страхування культур і тварин).
Сільгоспвиробників нашої області називають серед тих, хто найбільш активно страхує посіви. Окрім донеччан, досить активними у цьому плані вважаються виробники Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Кіровоградської, Сумської і Херсонської областей.

Обов'язкове чи добровільне

Основні принципи агрострахування в різних країнах не дуже відрізняються один від одного. Найчастіше експерти посилаються на досвід у цій справі США, Іспанії та Канади. Уряди цих країн виділяють значні кошти на підтримку страхування сільгоспвиробників, головним завданням якого є стабілізація доходів фермерів. Скажімо, Канада була першою країною, яка запровадила страхування сільськогосподарських культур за індексами врожайності та погоди.
Певний досвід у цьому плані накопичено й у країнах СНД, де програми субсидованого страхування запроваджуються з 2002 року.
Слід зауважити, що деякі країни світу вже експериментували з обов'язковим страхуванням, але практично повсюди держава та страхові компанії при цьому зіштовхнулися з серйозними проблемами, а тому вимушені були перейти на добровільну систему аграрного страхування.
В Україні теж була спроба запровадити обов'язкове страхування культур та тварин (постанова № 1000, 2002 p.), але через неготовність страхового-сектора, відсутність державних коштів для цього, та низку інших причин, вимоги обов'язкового сільськогосподарського страхування залишилися лише на папері. Тепер в Україні страхування проводиться на добровільній основі.

Потрібен системний підхід

Нині в Україні обговорюються шляхи подальшого удосконалення системи агрострахування, у тому числі — й створення різноманітних елементів інфраструктури цієї системи. Вони покликані зробити її більш прозорою та технічно досконалою. Продумуються й механізми участі сільгоспвиробників у прийнятті рішень щодо субсидованих програм і підходів до розв'язання різноманітних проблем, які торкаються їхніх інтересів та прав споживачів страхових послуг.
Сучасний стан розвитку аграрного страхування в Україні, як підкреслювали учасники конференції, поки що не відповідають його першочерговому завданню — бути ефективним механізмом управління ризиками в аграрному секторі та забезпечувати стабільність виробництва і доходів сільськогосподарських виробників. Проблемність ситуації знайшла порозуміння на державному рівні, що відбилося у прийнятті цілої низки документів, які вказують на необхідність системного підходу до розв'язання проблем агро-страхування, а саме — створення та реалізації стратегії розвитку агрострахування.
Проект розвитку агрострахування в Україні, який здійснюється Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) за фінансової підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку (CIDA), саме й покликаний сприяти розвитку сектора страхування у сільському господарстві України. Працюючи у тісному співробітництві з ключовими міністерствами, відомствами та приватними структурами, проект буде сприяти удосконаленню нормативної бази, яка регулює агрострахування, та посиленню здатністі страхових компаній надавати якісний страховий захист сільськогосподарським товаровиробникам. Проект пропонує товаровиробникам, які зацікавлені в тому, аби їхній голос був почутий, при розробці стратегії розвитку агрострахування, об'єднати зусилля у розв'язанні цих важливих завдань, щоб страхування стало надійним інструментом управління ризиками у сільському господарстві й допомогло стабілізувати доходи аграріїв.